Понеділок, 01.03.2021, 12:06Вітаю Вас Гість | RSS
Гімназія в Стрию
Меню сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу

Події та люди



Увага! Увага! 9 листопада о 17.30 в гімназії ДЕНЬ ВІДКРИТИХ ДВЕРЕЙ!


Рано чи пізно, восени чи взимку, у свято чи в будень, та все ж цей день настає. День відкритих дверей. І тут уже не до жартів. Згадається все: і 2 за вірш, і 6 за контрольну,і прогуляний урок,і регіт у класі – загалом усе , що так тривожить наші «набухлі» підліткові уми. І передчуття цієї «години-пік» нестерпне.

Надворі ж поки жовтень, скоро канікули. Та без перепустки у вигляді бланку оцінок за 1 чверть, нам у країну тижневого відпочинку не потрапити.

Для мене такі дні є завжди особливими. Усе починається зі слів класного керівника : «Записуємо,батьківські збори  о 17.00».   І поки ти починаєш усвідомлювати , що та як і чим це тобі грозить, ця  година настає…

Хоча ще жевріє надія: а якщо батьки не зможуть піти, ну, з різних причин: робота, догляд за малечею, невідкладні справи , або ти просто їм не сказав… В останньому випадку, правда, ризикуємо нарватись на конфлікт, бо ж усе таємне рано чи пізно стає явним. А вислів  «Хто не ризикує, той не пє «Колу»»  може змінитись на «Ах ти ж «безстижий», забудь-но на місяць про компютер!». Тому зваживши всі «за» і «проти» і  прийнявши «виклик» долі, говоримо про збори батькам. І ось уже він -  день відкритих дверей. Заледве відсидівши уроки,  приречено повертаємось додому.

Тут уже мама, а в когось і тато збираються до школи. І перед самим їхнім виходом чуємо,  мабуть, знайому всім фразу: « Ну то що, нічого мені не хочеш сказати?»

О, так, це наш зоряний час! Озброївшись сміливістю, а заразом і фантазією, «одягнувши»  сумні очка, виливаємо на рідню усе, що накопичилось за той навчальний період:  погані оцінки, незадовільну поведінку, загублений щоденник, учительські зауваження, загалом усе , про що вони ( батьки) можуть дізнатись у школі. Але  не забуваємо й про «контрольні слова» типу «перездам», «виправлюсь» , «та це ще не остаточна оцінка», «це не йде в журнал»… Передзборова орінтація для батьків важлива,  але це лише півсправи на шляху до успішних (для нас) зборів, решта ж починається після того,  як «захлопнуться» двері.  Одразу ж біжимо на кухню, миємо посуд, потім у вітальню - не завадить попилососити, виносимо сміття, складаємо у шафі одяг, робимо уроки, біжимо по печиво у магазин і готуємо каву. «Дзінь»- дверний дзвінок. Серце починає калатати з шаленою швидкість , руки пітніють, в роті пересихає... Відчиняємо. На порозі мама. У руці картка з оцінками. Настрій явно не з кращих. Сюрприз!!! Чистота і порядок у кімнатах, аромат «арабіки», запобігливе «Хочеш тортика?» - і мамині очі враз веселішають, а кімната наповнюється сміхом. Хепі-енд. Звичайно, батьки здогадаються, нащо ми усякого того набрали, та все ж цікавішого і жартівливішого закінчення батьківських зборів годі й придумати. Адже надворі жовтень, канікули, а ти безтурботно з друзяками ганяєш на стадіоні м'яса.

Пожовклий





Увага! Для батьків та учнів гімназії!
В цьому 2012-2013 н.р. два класи гімназії, а саме, 4(8)-Б та 6(10)-М використовують у навчальному процесі електронні щоденники та електронні журнали. Батьки, у яких діти навчаються в цих класах запрошуються на сайт Класна оцінка

Привіт, гімназіє!
 
«Привіт, гімназіє!» Хотіли цього, чи не дуже, та все ж з гіркотою і сумом у голосі сказали оці слова на першовересневій лінійці. З нетерпінням чекаємо, коли продзвенить … Останній дзвоник. Проте канікули пролітають, як пташина зграя, галасливо чи журливо, і всі ми повертаємось до звичних буднів… Свято Першого дзвоника для одних справді перше, для інших останнє… Щороку ніби те саме: лінійка, квіти, дзвоник… Ні! Ми таки «побільшали» на один рік.

Гімназистам учителям та всім, всім школярам!

Це КАНІКУЛИ!!! ВОНИ уже почалися.

Нехай те, що нас чекає, буде чистою річкою, теплим сонцем, синім морем, зеленим лісом, сліпим дощем, веселковими калабанями, улюбленим морозивом, червоно-чорними трускавко-афинами, солодкими кавунами, бадмінтонними ракетками, футбольним м’ячем, дискотівковою в "Сейфі", іномаркою з кондиціонером, прохолодним бунгало з молочно-банановими коктейлями, омріяним Діснейлендом, світовими бестселерами, слізливими мелодрамами, зачитаною книжкою, зоряними залицяннями, цікавими мандрами, приємним спілкуванням – нехай те, що нас чекає, буде класним ВІДПОЧИНКОМ!


Випускний бал 2012 року.

(Просто дивись)



Ось і все. Вже продзвенів останній дзвінок, він сказав нам: «До побачення!». Комусь цей дзвоник приніс "передих" на три місяці, а для когось - "останнішого дзвоника вже не буде". На гімназійному подвір'ї, прикрашеному різнокольоровими кульками, квітами та вишиванками, зібралися щасливі учителі, ще більш щасливі учні, стривожені батьки випускників та гості. А, коли під звуки маршу, в супроводі Ангеликів-першокласниць з'явилися випускники, то, здалося, що сонечко знайшло місце поміж хмаринок, щоб помилуватися ними. А далі все за традицією - напутнє слово отця-катихита Юрія, вітання від директора Короля В.М., слова подяки за набуті перемоги протягом року від заступника директора Дяків С.І. та кафедри іноземних мов, привітання від випускників та першокласників, повітряні кульки з мріями, голуби, останній шкільний вальс, прощальний звук саксафона від Андрія Дулиша і, ... останній дзвоник.


 

Сьогодні дев'ятикласники писали першу державну підсумкову атестацію з української мови. Вітаю, початок хороший. А відбувалося все приблизно так:

Результати учнів 5-А класу відвідувачі сайту можуть побачити вже зараз


Цей тиждень останній для учнів 9-х класів. З понеділка починаються іспити. Потім вручення атестатів. Канікули. А з наступного навчального року... Все, наче, спочатку, все по-новому. Тож давайте згадаємо, як ми прожили ті цікаві п'ять років в гімназії.


"Відкритий світ" з Intel
(Відеозвіт про тренінг Intel. Навчання для майбутнього за 10 версією для тренерів проекту "Відкритий світ")



НВК зустрічає гостей
Стрий-НовоградForever, переконуємось вкотре!

Вже вкотре поспіль гімназія приймала гостей, хоча тепер влучніше звучатиме друзів, з Новоград-Волинського колегіуму. Нагадаю, саме ця зустріч стала ювілейною, і пройшла під гаслом «Десять років разом».

Ці дні та ночі стануть новими сторінками у історії стосунків, і беззаперечно закарбуються у пам’яті новоргадців та стриян. Кожен з нас отримав безмежну кількість бомбезно-позитивних емоцій та шалено-яскравих вражень. А забезпечили такий настрій спершу, у п’ятницю, концерт з запальними конкурсами та цікавинками, що підготували гімназисти, а вже в суботу поїздка до мальовничих Карпат. Не знаю, що точно снитиметься у поїзді новоградцям – красиві картинки гір, чи наш не менш красивий спів, та те що вони цю подорож згадуватимуть довго я гарантую…

Та хоч як би ми не здружились, вже у неділю зранку прийшлось прощатись. І зараз пишу ці рядки з сумом бо пройшло кілька годин, а я вже сумую за ними. Нашвидкоруч, на стрийському вокзалі, ми понаписували побажання один одному, я сподіваюсь, що коли приїду у колегіум наступного року то цей ватман висітиме у їхньому музеї, як ще один спогад про стриян. А на закінчення…Будьмо! Гей! Будьмо! Гей! Будьмо, будьмо, будьмо! Гей, гей, гей!

Дана Семен, 6-Е





1-2

XVII зустріч в Новоград-Волинському

Коли я повідомила нашим випускникам, що їду до Новограда-Волинського, вони мене запевнили, що буду плакати. Тож я була готова до того, що Новоград-Волинський колегіум – це сучасна школа, «упакована» новітньою технікою. Тому мої очі не стали круглішими, коли я переступила поріг НВК. А от перше, що мене вразило, - це присутність техперсоналу (прибиральниць, гардеробників та ін.) у коридорах, а не переховування їх по своїх комірчинах. Наступним подивом було те, що зі мною та Аллою Михайлівною віталися абсолютно всі – ті ж самі прибиральниці, вчителі, учні – від маленьких до великих. По всіх коридорах через кожні два метри стояли смітники з друкованими наліпками «Контейнер для паперу» та буяли зелені вазони.

Приймали нас не тільки в сім’ях дуже тепло, а й у самій школі. Едуард Ільгамович водив стриян навчальним закладом та демонстрував, що нового з’явилося з часу останнього візиту гімназістів, і сам тішився свіжим фото у рамочках на стіні, магнітній дошці у коридорі для оголошень з купою магнітів, які не зникають у невідомому напрямку, новому ліхтарику…

Я «не буду писати» про 26 туалетів, великий спортзал, шикарний актовий зал, простору їдальню, затишні куточки-фойє для старшокласників, де можуть пити каву й учні, і вчителі, причому не ховаючись один від одного…

Я хочу сказати і скажу про те, що навіть стіни австрійської казарми стали б світлішими та теплішими, якби ми, учителі та діти, ставились до своїх обов’язків так, як це роблять у Новоград-Волинському колегіумі. Традиційно раз на рік там проводиться конкурс «Зірка колегіуму» (на зразок «Найрозумніший»), у жовтні проходять дні науки, під час яких колегіанти «пишуть» олімпіади з різних предметів, у рамках предметних тижнів проходять КВК і РЕГУЛЯРНО проводяться вечірки колегіантів (простіше кажучи, дискотеки). А ще працює краєзнавчо-туристичний клуб, клуб випускників колегіуму, проект «Люди до людей» (Новоград-Стрий), учнівський проект відеоновин «Gaudeamus», які демонструються на перервах по плазмових телевізорах, що прикрашають коридори. А головне, що роботою всіх цих клубів керують учні ТІЛЬКИ у вільний від навчання час (виявляється, він у них є…). Після уроків вони ще годинами сидять по своїх класах і проводять репетиції до КВК, монтують відеоновини, планують туристичні походи… А тепер УВАГА : разом з ними залишаються й учителі (не зважаючи на власні потреби, маленьких дітей, репетиторство…).

Маю розповісти, як ми стали свідками, а точніше учасниками вечірки на честь нашого гостювання. Відбувалося дійство в одному з фойє. Класні керівники старшокласників і ми з Аллою Михайлівною перебували в учительській і по черзі виходили на «чергування» до дітей. Все відбувалося мирно, не скажу, що тихо. Проте ніхто зі старшокласників не бігав з «кілішком» між учнями, відповідно і нам не доводилось принюхуватись до кожної дитини. За згоди учителів дискотеку було продовжено на годину (можете ображатися на мене, колеги, але ви давно вже не йдете на такі жертви). Бракне слів описати мій шок та круглі очі, які стали реакцією на прибирання фойє після дискотеки учнями 10-класниками: підлогу помили, килимами позастеляли, вазони та меблі на місце поскладали - і все самі (ніхто з учителів ними не керував)!!!

А ще учні САМІ займаються збором коштів (15 грн. на місяць) з колегіантів (9, 10, 11 класи) та закупівлею туалетного паперу, рушничків, паперу для друку, заправкою ксерокса, призів та грамот для переможців різноманітних конкурсів тощо. А звіти про обіг коштів оприлюднюються на дошці оголошень!

Мене ще досі переповнюють емоції від того, як тепло, сердечно нас приймали у свої сім’ї новоград-волинські люди. Усіх, хто приїхав туди уперше, приємно вразила гостинність учителів та учнів колегіуму…

Святкуємо двадцятиріччя!

Цій красуні та розумниці вже 20!

Цьогоріч уже вдвадцяте стрийська гімназія (а я саме про неї) розпочала навчальний рік. Тепер з гордістю можна заявляти, що ми подолали підлітковий вік і перейшли в юність. Віднині НВК «Школа І ступеня - гімназія ім. А. Шептицького м. Стрия» (хто не знав , то нас так іменують уже понад 2 роки ) – сформована особистість, з власними поглядами на життя, з дорослими амбіціями і (як то все буває у 20) не лише з грандіозними планами на майбутнє, а й з правами та обов’язками. Для когось 20 літ не так уже й багато, але гімназія за свій юний вік зуміла повністю насолодитись життям і відчути на своїх вустах смак успіху, досягнень та перемог. Ця приваблива, загадкова мадемуазель свій життєвий шлях проходить з голлівудською усмішкою, що зваблює, і рішучим поглядом, що підкорює. Мене вона взяла у полон майже десять років тому

На сторінці однієї з найвідоміших соціальних мереж, у групі, що промовисто називається «Гімназія зе бест!!!», на запитання «Чому ви обрали саме цей навчальний заклад?»з варіантів: «Бо батьки туди послали(((» , «Для того, щоб мати кращі знання)))», «Бо так сі стало!!!» «Бо хотів бути повноправним учасником нашої групи!!!» -- більшість з гімназистів ( а це понад 45 %) відповідають, що «так сі стало», 34% сказали, що їх туди «послали» батьки, решта (15% і 4% ) заявили, ніби просто мали велике бажання потрапити у групу і здобути кращі знання відповідно. За що ж таке хороше чи не дуже саме у гімназію нас повідправляли батьки, розповім трохи нижче.

За свої 20 років гімназійна спільнота не раз доводила, що саме наша школа гідна називатись найкращою не тільки у місті, а й у всій області. Перш за все завдяки численним перемогам (це вже понад 900 призових місць) в олімпіадах, турнірах та конкурсах міського, обласного, а також (увага!!!) всеукраїнського рівнів. Гімназисти «засвітились» як переможці обласного конкурсу із захисту науково-дослідницьких робіт учнів-членів Малої академії наук. А переможці американсько-української програми "Flex” і досі мають змогу цілісінький рік навчатись у школах США. Крім того, що ми вже майже всі розуми понадкушували й догризаємо граніт науки, гімназія ще й забезпечила духовний розвиток наших талантів. І полічити неможливо, скільки грамот за перемоги у конкурсі «Сурми звитяги» та інших змаганнях такого ж зразка на лінійках вручив Василь Михайлович (це наш директор) гімназистам-лауреатам. Ну а ще ми надзвичайно спортивні. Не вірите? Аргументувати це можемо медалями та кубками, що припадають порохом пам’яті на кафедрі фізкультури.

Безумовно, величезний внесок для здобуття цих усіх перемог зробили саме вчителі гімназії. Педагогічний колектив нашої школи – це найкращі спеціалісти кожен у своїй галузі. Потребуєте доказів? Можливо, більш доречним було б наведення даних, що несуть у собі безліч незрозумілих цифр та назв конкурсів, призерами яких ставали вчителі нашої альма-матер. Та наведу один, і як на мене, найбільш вагомий аргумент – свідчення тих, кого вони навчають. Я, учениця 6 (10) класу, скажу особисто від себе: вчительство у нас реально «реальне» (пробачте вже за тавтологію). Наші педагоги стали авторами ряду посібників, підручників, методичних розробок, збірників завдань, задач і тестів, а також робочих зошитів для учнів. Саме ці люди намагаються нас чомусь навчити, і, ви не повірите(!!!), їм це вдається.Кожен з них залишає в житті гімназиста «велицюзний» слід: вони навчають нас премудростей, часто дають добру пораду і просто з розумінням ставляться, люблять, як рідних.Наші вчителі завжди поруч, особливо на контрольних, коли не дають списувати, і в коридорах, коли хтось із нас без форми. До речі, про неї (форму): форма – це окрема сторінка, наважусь сказати, окремий том історії гімназії. Наскільки мені відомо з власни

Пошук
Календар
«  Березень 2021  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031
Гімназія на карті

Переглянути Гімназія ім. А. Шептицького на карті більшого розміру
Архів записів