Понеділок, 01.03.2021, 13:07Вітаю Вас Гість | RSS
Гімназія в Стрию
Меню сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу

Люди до людей


Відбулась чергова уже 19 зустріч учнів Новоград-Волинського колегіуму з гімназистами зі Стрия. Це був наш 10-й приїзд у Новоград. За традицією учні гімназії прийняли активну участь в предметних олімпіадах (Про наші досягнення читайте на сторінці Перемагаємо й перемагаємо.), побували журналістами кількох спільних медіа-проектів, стали переможцями у естафеті "Веселі старти" та... програли з рахунком 9:7 у змаганнях з футболу. Багато різних спогадів залишили ми в Новограді про себе та усіляке привезли із собою.
Пропонуємо відгук одного з учасників проекту.
"Ось і все... Закінчилося гостювання стриян у Новограді. Незабутні враження, бурхливі емоції, чудові спогади, нові знайомства - це лиш частина того, шо залишилося після їх від’їзду додому. Я вже вчетверте приймаю гостя зі Стрийської гімназії, можна сказати, що я ветеран у цій справі, і багато що бачив. Але цей раз був реально незабутнім. По-перше, через те, що всі наші гості були дуже привітними та дружніми людьми. Адже кожен з них є цікавою по-своєму особою, з якою легко завести знайомство та поспілкуватися. По-друге, те, що наші гості дуже чекали цієї зустрічі і намагалися провести цей час якомога краще та веселіше. Головною подією їх перебуванні у нашому колегіумі були предметні олімпіади. В цьому році День науки проводився трішки по-іншому, але сама атмосфера свята залишилась незмінною. Саме тому наші друзі змогли її відчути. Одні - в ролі учасників олімпіад, а інші - переможців та призерів. Але, беззаперечно можна сказати, що участь в олімпіадах сподобалась всім. Після напруженої наукової праці та відпочинку нас і наших гостей чекала шкільна дискотека, яка проводилась у стилі 80-х. Переважна кількість учнів була одягнена в сучасному стилі, в принципі, цього слід було очікувати. Але й було немало тих, хто був одягнений у стилі 80-х, атмосферу того часу. Дискотека, прогулянка по місту, сон і зустріч на залізничному вокзалі... Прощання з гостями завжди було і буде найсентиментальнішою подією зустрічей між школами-партнерами. Як завжди, без сліз та теплих слів не обійшлося. Хоча, особисто я вважаю, що минулі роки на вокзалі завжди плакали набагато більше, ніж цього року, але то лише моя думка. Гості поїхали, але наша з ними дружба залишилася.
Я знаю, що багато новоградців спілкуються зі стриянами надалі. Це є яскравим прикладом того, що вони є дійсно хорошими людьми, з якими можна просто поговорити, спитати поради чи навіть довірити свої секрети. На мою думку, користі від таких зустрічей між Новоградом і Стриєм є надзвичайно багато, адже я перерахував лише деякі з них. Сподіваюсь, що ця традиція приймання гостей зі Стрия залишиться незмінною і молодше покоління її продовжить, адже це реально круто ;)"   Андрій Ахмеджанов, 11 клас

Довготривалий навчальний проект, який починався як листування між учнями гімназії  ім.А.Шептицького та Новоград-Волинського колегіуму з метою застосування та вдосконалення навичок спілкування та листування англійською мовою, встановлення та розвиток стосунків між учнями,  формування та розвиток комунікативної культури учнів, обміну досвідом організації творчої діяльності та відпочинку учнів, пізнання культури та традицій різних регіонів країни у 2002 році.

новоград_2011

More PowerPoint presentations from Olena


Враження учнів та колегіантів Новоград-Волинського колегіуму.

Поїздка до Стрия - це щось неймовірне! Я дуже рада, що поїхала до цього чудового міста. Я ніби заглибилася в українську культуру. Велике дякую тій родині, яка нас приймала! За цей короткий, але чудовий час я познайомилася з багатьма чудовими людьми! Я вважаю, що ця програма просто ідеальна для того, щоб учні та вчителі спілкувалися, пізнавали один одного, відкривали для себе щось. Для мене ця поїздка значить дуже багато, я сподіваюся на те, що зі стриянами ми будемо спілкуватися і далі, відвідуватимемо один одного. Під час поїздки я зустріла двох подруг, які і досі спілкуються, і я надіюся, що наша відносини будуть такі ж!!!)

Юлія Захаренкова

Особисто мені дуже сподобалася наша зустріч. Ніколи не забуду того моменту, коли із завмиранням серця я чекала зустрічі зі своєю стриянкою. Не забуду того теплого прийому, концерту, а він був чудовим: дівчата справді гарно співали, нашої зустрічі у центрі міста, співу цілого автобусу. Не забуду того моменту, коли нас проводжали і у багатьох були сльози на очах... Було справді приємно писати на тих ватманах побажання та враження! Єдине, що хочу сказати, це те, що було МАЛО часу!!! Ми тільки познайомилися зі всіма, тільки почали спілкуватися, а вже час їхати назад. Знаєте, якщо в вас буде змога прийняти стриян чи поїхати до них -ПОГОДЖУЙТЕСЯ! Бо воно того справді варте!!! Дорогі стрияни, ми вас дуже ЛЮБИМО!!!!! Дякую за чудову поїздку, це було незабутньо.
Катерина Футорська, 9Б

У цьому році я вперше побував у місті Стрий та відвідав наших друзів із Стрийської гімназії. Чесно кажучи, мені там все сподобалось, яке там красиве місто, досить велика школа, дружелюбні діти. Саме один із учнів гімназії, Когут Роман, коли в нас був вільний час, провів нам екскурсію по місту, яка всім дуже сподобалась. Також дуже сподобалась поїздка у Прикарпаття, яка зайняла у нас цілий день. Ми відвідали музей "Писанка" у Коломиї, музей І.Франка у Криворівні, музей гуцульського побуту у Верховині та будинок-музей Сергія Параджанова, режисера фільму "Тіні забутих предків". Вражень після цієї поїздки дуже багато, і саме під час неї ми всі дуже здружилися. Як нам не хотілось покидати Стрий на наступний день, але мене тішила думка про те, що ми ще побачимось у жовтні, у нашій школі. Тому хочеться подякувати вам за хороші враження, приємну атмосферу та за добре організовану поїздку, яку ми ще довго не забудемо!!!)))
Олександр Стасієв, 10

Стрий. При згадці цього слова перед моїми очима з`являється дивовижна природа, старовинна архітектура і, звичайно, люди: їхня привітність, доброзичливість. Подорожуючи по Стрию, я немов подорожував у часі. Дух цього старовинного міста пронизує людину наскрізь, залишаючи море емоцій, почуттів. В цьому місті є дуже багато визначних місць. У гімназії, яку ми відвідали і співпрацюємо вже 10 років, як завжди, всі були дуже привітні. Гімназисти нас зустріли тепло, наша зустріч розпочалася із спогадів про наші перші зустрічі з гімназією. Було дуже приємно згадати про нашу міцну дружбу. Після зустрічі з гімназистами ми відвідали музей писанок, там є близько 3500 писанок із різних країн. Там було дуже цікаво та красиво. Перебуваючи в Карпатах, ми відвідали будинок, де проживав Іван Франко. Нам розповідали про творчу біографію та про його сім`ю. Там було дуже багато старовинних речей, гуцульських музичних інструментів. Спогади про ці місця залишаться у моїй свідомості надовго. В майбутньому хочу відвідати ще раз це чарівне місто Стрий. Нам було дуже цікаво і весело…
Андрюха Азаров, 9Б

2 березня делегація колегіуму вкотре відвідала Стрийську гімназію. Цього року я вирішила взяти участь у цій поїздці. Цей рік був особливий, бо ми відзначали 10 років нашого партнерства. Вражень - море. Мені сподобалося все. Був дуже яскравий концерт, який влаштували на честь річниці. Нас дуже смачно нагодували у їдальні, було організовано гарну екскурсію мальовничими куточкам Карпат, а також неймовірна вистава у оперному театрі. За 4 дні ми дуже багато встигли, а найголовніше довели, що ми стали міцною родиною. У нас з’явився неофіційний гімн. Особливо для мене метою цієї поїздки було познайомитися з новими людьми. І в мене вийшло. Стрияни, я вас дуже люблю. Дякую вам за теплий прийом, веселі прогулянки і пісні у автобусі. Надіюся, що у жовтні я знову з вами зустрінуся і ми відпадно проведемо час.
Віка Ністорович, 9Б

Стрий… Одне слово, яке викликає купу емоцій! І ось я вдруге відвідала це неперевершене місто. Знову теплий прийом сім’ї, чудові екскурсії, нові знайомства. Це була дійсно незабутня поїздка, від якої залишились тільки приємні спогади. Я сподіваюсь, співпраця Новоград-Стрий буде тривати не один рік. Я щиро дякую Едуарду Ільгамовичу за те, що ми маємо таку можливість відвідувати Стрий. І звичайно, стрияни, ми вас дуже любимо і чекаємо до себе в гості! «Thank You For Being Friends».
Олена Філіповска, 10

Для мене подорож у Стрий була першою і я жалкую, що не їздив раніше. І ця поїздка виявилася дуже цікавою та веселою. Найкраще було те, що за такий короткий термін перебування у Стрию всі сильно подружились. Приїхали ми в Стрий о 23:59 і познайомились з сім'ями, в котрих проживали весь цей час. Наступного дня ми відвідали гімназію ім. Андрія Шептицького, де ми обговорювали 10 років партнерських відносин, і після цього ми прогулялися по місту та відвідали музеї. Наступного дня стрияни організували для нас програму, котра була повністю англійською мовою, плюс різні цікаві конкурси, де ми з друзями брали участь. Чесно кажучи, було дуже смішно:) А вже останнього дня перебування у Стрию ми поїхали в музей "Писанка" у Коломиї, музей І.Франка у Криворівні, музей гуцульського побуту у Верховині та будинок-музей фільму "Тіні забутих предків", але найбільше в цій поїздці сподобався час, коли ми їхали в автобусі - всі там насміялись, наспівались і просто провели гарно час. Коли ми від'їжджали до Львова, то прощалися і хотіли ще залишитись в Стрию, а найбільш мене вразило те, як наші друзі стрияни щиро співали прощальну пісню - Rolling In The Deep. Тепер з цією піснею асоціюється перебування в Стрию... Вже коли ми прибули до Львова, ми з друзями гуляли містом, фотографувалися і зустріли нашого друга та колишнього однокласника Богдана Платонова, розповіли йому про свої враження, а він нам більш детально показав Львів. Потім відвідали Львівську оперу ім. Соломії Крушельницької, де було дуже цікаво. Сівши на потяг у Новоград-Волинський, нам не хотілося їхати додому, а хотілося ще хоч на годину залишитися. І ще хочу подякувати Роману та його мамі за таку гостинність щодо мене, мені дуже сподобалось і хочу ще поїхати в наступному році. Всім тим, хто ще не відвідав це місто, раджу відвідати - ви не пожалкуєте.
P.S. Thank you for being friends!!!
Нестеренко Роман, 10

Hello! My name is Anton. I study in Collegium. I am a pupil of the 8B grade. On the 22nd of March a group of students from our school visited Stryi Gymnasium. It was an anniversary, 10 years of collaboration and concord. We have been there for 3 days. On Friday morning we went to Gymnasium. We had a meeting «Bridges of Friendship», where we spoke about our previous meetings and someone of those who have already taken part in them have shared about their impressions and experience. After this we walked through the city. Then we had a very nice party. The whole day on Saturday we were on excursions. Next morning we left Stryi. We all were full of good impressions and experience, and I am not an exception. Later on we arrived to Lviv; there we were in the Opera House, a chocolate workshop and in «Puzata Khata». As for me, it was a great trip! Next year I am going to visit Stryi again!!!
Антон Пилькевич, 8Б

Я чекала з нетерпінням поїздки до Стрия, і ось я вдома з сувенірами, з великою кількістю фотографій та вражень. Я не очікувала, що ця поїздка промайне так швидко, дуже хотілося хоча б ще трішки побути з нашими новими друзями, вони такі класні, позитивні, добрі, щирі, чуйні та турботливі. З більшістю стриян ми були знайомі, тому спілкуватися було дуже просто. Я була в захваті від приймаючої сім’ї, вони так піклувалися про мене, завжди запитували, чи не потрібно мені ще щось, я навіть не відчула, що знаходжусь далеко від дому, ця сім’я стала мені рідною. Коли ми їхали на екскурсію, мені з Аньою дали цілу купу канапок, ми не знали, як їх всі з’їсти. Мені було дуже важко прощатися з ними. Першого дня ми побували у гімназії ім. А. Шептицького та прогулялися містом. Коли ми обговорювали всі зустрічі, випускники гімназії, які також були присутні, розповідали, як проводилися ці зустрічі раніше. Було дуже цікаво це почути. Прогулянка містом також принесла багато вражень, адже ця неповторна архітектура так і милувала око, хотілося сфотографуватися чи не біля кожної будівлі. Сюрприз зі сторони стриян був прекрасним. Концерт, де виступали учні з величезними талантами, такі як: Оля Мацишин, Андрій Дулиш, Юля Наконечна, Софія Гавриляк і Марічка Добровенко - був незабутнім. А особливо запам’яталася пісня «Thank You For Being a Friend», яку ми співали всі разом, хоча й слів ми знали. Екскурсія виявилася досить виснажливою, хоча в автобусі ми ще разом співали пісні, загалом було весело. Ми всі дуже хочемо повернутися назад.
P.S. Анюто, я ніколи не забуду тебе, дякую тобі за все*))
Юля Чернієнко, 10

Це було моє перше відвідування Стрия. Ще на пероні у Новограді-Волинському мене переповнювали емоції - очікування чогось нового, незнаного, емоції радості, щастя, що ми всі разом, однією великою і веселою компанією проведемо цей, я сподівалася, незабутній час! Але також у мене було відчуття страху: я не знала, як нас приймуть, як з нами стануть поводитися…. Але, як я вже зрозуміла згодом, це було, відверто кажучи, дурне почуття, адже всі були такі милі і дружелюбні, що посмішка з мого обличчя не сходила ні на мить, починаючи з того часу, як ми вже нарешті зустрілися з нашими любими стриянами!))) Почалося щось неймовірне: всі почали обійматися, цілуватися, як дехто казав, хотілося плакати від щастя…. Наступний день був чарівним)) Усіх нас вразив концерт, а особливо приготування, все було на найвищому рівні. А коли дівчата почали співати, всі затихли. Ми вперше побачили стільки талантів в одному місці. Але саксофон мене вразив найбільше, після виступу Андрія Дулиша я закохалася в цей інструмент!!!) Поїздка також була дуже веселою і справді класною!=))) Прощання було жахливим, за цей короткий проміжок часу ми всіх полюбили і прикипіли до них усією душею… Час так швидко пройшов, здавалося тільки гуляли по Стрию, як тут вже треба прощатися…. Хотілося просто плакати… Ми надіємось на скору зустріч, вже почали домовлятися про візити влітку. Ми вас дуже любимо, дорогі наші стрияни*))))
Р.S. Також ми їздили на Орлані))))
Вероніка Степанюк, 10

Стрий-Новоград Forever, переконуємось вкотре!

Вже вкотре поспіль гімназія приймала гостей, хоча тепер влучніше звучатиме друзів, з Новоград-Волинського колегіуму. Нагадаю, саме ця зустріч стала ювілейною, і пройшла під гаслом «Десять років разом».

Ці  дні та ночі стануть новими сторінками у історії стосунків, і беззаперечно закарбуються у пам’яті новоргадців та стриян. Кожен з нас отримав безмежну кількість бомбезно-позитивних емоцій та шалено-яскравих вражень. А забезпечили такий настрій спершу, у п’ятницю, концерт з запальними конкурсами та цікавинками, що підготували гімназисти, а вже в суботу поїздка до мальовничих Карпат. Не знаю, що точно снитиметься у поїзді новоградцям –  красиві картинки гір, чи наш не менш красивий спів, та те що вони цю подорож згадуватимуть довго я гарантую…

Та хоч як би ми не здружились, вже у неділю зранку прийшлось прощатись. І зараз пишу ці рядки з сумом бо пройшло кілька годин, а я вже сумую за ними. Нашвидкоруч, на стрийському вокзалі, ми понаписували побажання один одному, я сподіваюсь, що коли приїду у колегіум наступного року то цей ватман висітиме у їхньому музеї, як ще один спогад про стриян. А на закінчення…Будьмо! Гей! Будьмо! Гей! Будьмо, будьмо, будьмо! Гей, гей, гей!

Дана Семен, 6-Е

Ми в Новоград-Волинському. Січень, 2012.

А почалось все 25 січня о першій двадцять на стрийському залізничному вокзалі, де зібралась група з 10 учнів- та вчителів-гімназистів. Попрощавшись з батьками, які нас нібито на років так зо 2 відправляли, судячи з їхніх емоцій та запасу продуктів, що знаходились у кожного в сумці, ми вирушили до Львова. А вже там, у залі очікування, провівши деякий час, що був згайнований на пошук відповідей до питань з «Astrum Colegii» (інтерактивної гри новградців, у якій ми згодом взяли участь); на прослуховування музики; на смішні і не дуже жарти і т.п., рівно о 17.20 ми сіли у поїзд Львів-Харків. Швиденько розмістились, страшенно впріли (температура у вагоні перевищувала 26 градусів), роздяглись, переодяглись і спробували взятись до роботи, якої у нас було чимало: по-перше, ми мали хоч трохи підучити історію співпраці для конкурсу, що готували у  Новограді, по-друге, треба було  придумати виступ для місцевого КВК.

Ну, якщо з «по-перше» справитись було легко, то над «по-друге», довелось трохи потуманіти. Але думати для нас не проблема, тож за менш, ніж дві години виступ був готовий…ну, майже готовий.

Але гімназисти не були б гімназистами, якби покинули цей поїзд тихо і без овацій. А ті ж таки овації заслужив Андрій Дулиш, що розважав ледь не весь вагон як не грою на сопілці, то гуморесками. Хоч як би нам не кричали: «Біс!», та кілька хвилин по одинадцятій наш поїзд прибув до Новограда-Волинського, і ми нарешті покинули вагон. На вокзалі нас уже очікувала делегація колегіантів з відкритими обіймами. А далі за планом – перебування у сім’ях…

У четвер, наступного дня, уже о дев’ятій годині  гімназистів зібрали у колегіумі. Поділившись враженнями, хто у якому ліжку спав і кого чим нагодували, гімназисти опинилися у математичному кабінеті. Дорогою випала нагода оглянути цей навчальний диво-заклад: не раз і не два доводилось підіймати щелепи з підлоги, і кричати жабі, що нахабно «давила» всередині «цить!», бо у нас такого, на жаль, нема.

Згодом ми мали можливість переглянути презентації діяльності колегіуму, після вступного слова Едуарда Ільгамовича (нагадаю, один із засновників партнерства), що відрекомендував нам Ніну як місцевого героя, цитую Е. І. «Ніна - наш герой!», вона  представила проект «People to People». Далі колегіанти презентували відеоновини «Gaudeamus», та свою газету «No Coments». Хоч їхня газета і промовисто називається «Без коментарів», та все ж від нас вимагали тих-таки коментарів: представниці новоградської редколегії захотіли поспілкуватись з представниками нашої, заставши нас зненацька проханням розповісти про «ЗБ», і навіть провели міні опитування. Ми, звісно, дали собі раду, а їм кілька порад!

Далі нас очікувала екскурсія у Музеї історії Новоград-Волинського колегіуму, по закінченні якої ми ввічливо залишили  відгуки у тамтешній книзі, призначеній саме для цього. А потім перевіряли наші знання щодо співпраці «Гімназія-колегіум».

Після перерви на каву, тобто чай з цукерками, ми вирушили на уроки: у 10 клас на англійську та в 11 -  на історію. Особисто я була саме на уроці історії, темою якого стали «Вузи (ВНЗ або виші по-нашому) України очима молоді». Після знайомства нашій увазі представили список найкращих вузів за версією колегіантів, що були презентовані далі. Сам урок пройшов у невимушеній атмосфері у формі  так званої  дискусії. Особливий  запал викликала  суперечка щодо корупції і ставлення до неї. Чесно кажучи, трохи вразило бачення її(корупції) як норми для навчання у вишах.

Після відвідин уроків відбулась вищезгадувана вже гра «Astrum Colegii», де гімназисти показали непоганий результат, і саме тут нагородили найкращого знавця історії стосунків.  По закінченні «Зірки колегіуму»  відбулись спортивні змагання «Веселі старти», що цьогоріч були організовані вперше.  Вони проводились у велицюзному залі з поганою акустикою. Дві команди, що брали участь, мали змішаний склад (гімназисти+колегіанти). Їм запропонували спершу побігати, потім поскакати, а ще пізніше це все разом: і побігати і поскакати. Овації заслужили тамтешні вчителі, що показали свої вміння стрибання на скакалці та крутіння кола. У відповідь яким уже наші вельмишановні Олена Юрівна та  Алла Михайлівна продемонстрували не менш зразкову фізичну форму. Хоча Олена Юріївна стверджувала, що може і до вечора коло крутити, та на веріч у нас були зовсім інші плани. Тож ми розійшлись. А що було ввечері того дня, це вже, як то кажуть, не для преси.

П’ятниця cтала останнім повним днем нашого перебування у колегіумі. На цей день у нас були заплановані відвідини так званих «захистів» з різноманітних предметів. Була трохи розчарована, коли не потрапила на психологію, на яку, як мені спершу казали, я прийшла, та  натомість слухала захисти з літератури. Але то не велика біда, бо літературу я люблю і не проти посидіти один зайвий урок. Згодом на нас очікувала екскурсія у музей Лесі Українки. Всі ми страшенно змерзли, бо чомусь вирушили туди пішки. Чого не скажеш про повернення – повертались ми вже на таксі, з повними клунками місцевих солодощів. До речі, про таксі, у мене склалось враження, що це чи не основний засіб пересування жителів Новограда-Волинського: тут всі і всюди їздять на таксі. Коли ми повернулись, нас відпоїли гарячим чаєм, і повели на…презентацію газети та відеоновин. Так уже вдруге колегіанти хизувались тим, що у них є шкільне телебачення, а шкільна газета друкується не так , як у нас - на принтері Олени Юріївни вдома, а в друкарні. Окрім газет, були також представлені туристичний клуб колегіуму, фінансовий звіт (відверто кажучи, була вражена тим, що фінансами тут «завідують» також учні) та книга року. На цьому і закінчилась офіційна частина п’ятниці.

        Ми всі побігли переодягатись, бо далі нас очікував КВК та дискотека. Щодо КВК, скажу тільки одне – це було круто. Я побачила великий контраст між ідеальною дисципліною на уроках, і досить таки  «жосткими» жартами колегіантів. Після нагородження пререможця, а ним заслужено стала команда «Без ГМО», розпочалась дискотека. Та добру частину тої дискотеки ми відсиділи у класі, ділячись враженнями, дознайомлюючись і просто спілкуючись. І чомусь саме в той момент, коли ми всі вирішили вийти потанцювати, дискотека завершилась, а нам довелось розходитись… майже додому. Що ховається під тим «майже», розказувати не буду, повторюсь -  не для преси. А зранку, попрощавшись з Новоградом-Волинським та навоградцями, ми вже вирушили додому - в Стрий.

       Дорогою я намагалась обдумати, які ж емоції та враження  везу додому. Бо враження склались  досить таки суперечливі. Коли  нас попросили залишити відгуки у книзі історії співпраці, я написала: «…Враження безмежно приємні та вражаюче шокуючі. Чому шокуючі? Бо я такого ще не бачила, у нас в гімназії так точно. Велицюзна кількість проектів, створених самими колегіантами,  дивує не тільки організованістю та продуманісю, а й продуктивсністю….». Новоград-волинський колегіум мені здався моделлю ідеального суспільства. Де та ж таки ідеальність починається з окремої особистості. Тут, у колегіумі, не існує «попраної форми», якою прикриваються гімназисти, щоб зайвий раз одіти джинси. Тут існують зібраність, самостійність та врівноваженість. З одного боку це добре…а з іншого - чи не зарано ви стали НАСТІЛЬКИ дорослими?

     Ще одне над чим я замислилась, як зробити ідеальною гімназію. Адже в деяких аспектах наші гімназисти набагато розумніші та кмітливіші за колегіантів, але змусити  нас щось зробити можна тільки з палицею в руках. А якщо робити все з «під палиці», а фронт робіт «огромнєйший», то одного разу як не доб’ють нас на смерть,  то покалічать так, що станемо не дієздатні. В принципі, у нас все для щастя є, просто воно розкидане по закутках, його потрібно організувати і зібрати, як конструктор до купи. Але вчителі вже за дорослі, щоб збирати конструктори, тож  починати треба з нас, з нашої поведінки та ставлення до навчання. Мова у даному випадку не йде про заглиблений «ботанізм» і зубріння домашніх - можна прекрасно вчитись, носячи шкільну форму, а по закінченні уроків вести  який завгодно спосіб життя, що я і побачила у колегіантах. У колегіумі вони всі зразкові - потенційні відмінники, а  поза ним залишаються окремими яскравими особистостями, з таким же яскравим життям та способом його проведення.

Дана Семен, 6-Е


Пошук
Календар
«  Березень 2021  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031
Гімназія на карті

Переглянути Гімназія ім. А. Шептицького на карті більшого розміру
Архів записів